Бельгія - минуле и сучасне системи вищої освіти
Порушивши стандартний стиль викладу, розпочнемо з узагальнення особливостей системи освіти Бельгії, виділивши 9.
1) Бельгія у кілька разів молодша від багатьох складових частин своєї системи освіти. Структуру останньої та принципи діяльності не можна зрозуміти і пояснити без звернення до часів середньовіччя, коли її територія була полем найзапекліших і майже безперервних воєн, ареною змагання релігій і сильніших сусідів. Наслідком бурхливого минулого і тривалих пошуків компромісів стали:
- фрагментарність системи освіти;
- співіснування у ній різних форм і підсистем;
- різноманітність навчальних закладів та засобів управління ними.
2) Бельгія має унікальний і дуже корисний для багатьох інших країн досвід вирішення мовних проблем у системі освіти. Для остаточного зняття довготривалого напруження, уряд і народ пішли на створення практично незалежних систем освіти на голландській, французькій і німецькій мовах.
Йдеться саме про незалежність, бо їх перекривання дуже мале, адже у школах кожної з мовних громад вивчення "другої" мови розпочинається дуже пізно. Це приводить до того, що значна частина населення Фландрії і Валлонії погано володіє другою державною мовою. Це помітно контрастує з прикладом Люксембургу, де вивчення державних мов розпочинається з дитсадків, а завданням системи освіти є забезпечення однакового засвоєння молоддю всіх (трьох!) державних мов. Втім, останнім часом освітня політика у Бельгії все більше скеровується на виправлення цього очевидного недоліку системи освіти.
3) Невелика Бельгія стала джерелом досвіду і у питанні переходу системи освіти від централізованого до федерального управління. За якихось двадцять років унітарна піраміда влади в освіті розсипалася й перетворилася у громадсько-регіональний конгломерат з домінацією владних структур трьох мовних громад і комун. Центральна влада зберігає за собою лише право встановлення узагальнюючих нормативів типу строків навчання і необхідного мінімуму навчальних годин. Кожний навчальний заклад довільної приналежності автономний у вирішенні багатьох питань своєї діяльості.
4) У Бельгії співіснують і змагаються між собою "вільні" навчальні заклади, що належать приватним особам чи групам населення, та "офіційні", утворені державою чи керовані нижчими ланками її владних структур. Всі визнані й атестовані навчальні заклади фінансуються з держбюджету незалежно від їх приналежності. Створена у вигляді спеціалізованих комісій система контролю рівня навчання і забезпечення адекватності дипломів і посвідчень, які вони дають випускникам.
"Свобода заснування навчальних закладів приводить до існування мережі "абсолютно вільних" навчальних закладів, які не визнаються і не субсидуються офіційними структурами держави і громад".1.
5) У Бельгії дорога система освіти, що поглинає понад 6% валового національного продукту. Серед найвищих у світі не тільки цей показник, але й рівень охоплення населення всіма видами освіти: 100% для дошкільної й обов'язкової, близько 45% - всіма формами вищої і неперервної.
6) Бельгія має одну з найтриваліших у світі обов'язкову і безкоштовну освіту. Втім, з її дванадцяти років три останні молодь може (за своїм бажанням) вчитися неповний час, поєднуючи школу з працею чи учнівством на підприємствах і установах.
7) Термін "бінарність" у застосуванні до бельгійської системи вищої освіти має навіть ширше застосування, аніж для решти країн, де він означає співіснування традиційної університетської та новітньої неуніверситетської форм навчання. У Бельгії воістину "бінарними" є університети, які лежать на "мовному" кордоні, бо вони повністю поділені на строго симетричні й однаково названі франко і голландськомовні частини.
1) Бельгія у кілька разів молодша від багатьох складових частин своєї системи освіти. Структуру останньої та принципи діяльності не можна зрозуміти і пояснити без звернення до часів середньовіччя, коли її територія була полем найзапекліших і майже безперервних воєн, ареною змагання релігій і сильніших сусідів. Наслідком бурхливого минулого і тривалих пошуків компромісів стали:
- фрагментарність системи освіти;
- співіснування у ній різних форм і підсистем;
- різноманітність навчальних закладів та засобів управління ними.
2) Бельгія має унікальний і дуже корисний для багатьох інших країн досвід вирішення мовних проблем у системі освіти. Для остаточного зняття довготривалого напруження, уряд і народ пішли на створення практично незалежних систем освіти на голландській, французькій і німецькій мовах.
Йдеться саме про незалежність, бо їх перекривання дуже мале, адже у школах кожної з мовних громад вивчення "другої" мови розпочинається дуже пізно. Це приводить до того, що значна частина населення Фландрії і Валлонії погано володіє другою державною мовою. Це помітно контрастує з прикладом Люксембургу, де вивчення державних мов розпочинається з дитсадків, а завданням системи освіти є забезпечення однакового засвоєння молоддю всіх (трьох!) державних мов. Втім, останнім часом освітня політика у Бельгії все більше скеровується на виправлення цього очевидного недоліку системи освіти.
3) Невелика Бельгія стала джерелом досвіду і у питанні переходу системи освіти від централізованого до федерального управління. За якихось двадцять років унітарна піраміда влади в освіті розсипалася й перетворилася у громадсько-регіональний конгломерат з домінацією владних структур трьох мовних громад і комун. Центральна влада зберігає за собою лише право встановлення узагальнюючих нормативів типу строків навчання і необхідного мінімуму навчальних годин. Кожний навчальний заклад довільної приналежності автономний у вирішенні багатьох питань своєї діяльості.
4) У Бельгії співіснують і змагаються між собою "вільні" навчальні заклади, що належать приватним особам чи групам населення, та "офіційні", утворені державою чи керовані нижчими ланками її владних структур. Всі визнані й атестовані навчальні заклади фінансуються з держбюджету незалежно від їх приналежності. Створена у вигляді спеціалізованих комісій система контролю рівня навчання і забезпечення адекватності дипломів і посвідчень, які вони дають випускникам.
"Свобода заснування навчальних закладів приводить до існування мережі "абсолютно вільних" навчальних закладів, які не визнаються і не субсидуються офіційними структурами держави і громад".1.
5) У Бельгії дорога система освіти, що поглинає понад 6% валового національного продукту. Серед найвищих у світі не тільки цей показник, але й рівень охоплення населення всіма видами освіти: 100% для дошкільної й обов'язкової, близько 45% - всіма формами вищої і неперервної.
6) Бельгія має одну з найтриваліших у світі обов'язкову і безкоштовну освіту. Втім, з її дванадцяти років три останні молодь може (за своїм бажанням) вчитися неповний час, поєднуючи школу з працею чи учнівством на підприємствах і установах.
7) Термін "бінарність" у застосуванні до бельгійської системи вищої освіти має навіть ширше застосування, аніж для решти країн, де він означає співіснування традиційної університетської та новітньої неуніверситетської форм навчання. У Бельгії воістину "бінарними" є університети, які лежать на "мовному" кордоні, бо вони повністю поділені на строго симетричні й однаково названі франко і голландськомовні частини.
Інші новини по темі: